Точні передачі м’яча – запорука успішної гри

Автор:  Лиходід  М. М. –  викладач  фізичного виховання  Березоворудського технікуму Полтавської  державної  аграрної  академії, спеціаліст ІІ категорії.

Рецензент:  Бричка В.І. – викладач   фізичного виховання  Березоворудського технікуму Полтавської  державної  аграрної  академії, спеціаліст  вищої категорії.

Дана  розробка  містить методику  теоретичної підготовки футбольної команди,схеми ведення гри та основи початкової індивідуальної роботи з гравцями колективу.

Зміст роботи може бути використаний як методичний матеріал для проведення навчально - тренувальних занять в навчальному закладі та підготовки футбольної команди.

ПЛАН

1.     Вступ

2.     Точні  передачі  м’яча  –  запорука  успішної  гри

3.     Індивідуальна  тактика  гри

4.     Системи  гри  у  футбол

5.     Тактика  гри  воротаря

6.     Тактика  гри  захисників

7.     Тактика  гри  півзахисників

8.     Тактика  гри  нападників

9.     Висновки

 Вступ

 Дана  методична   розробка  є  провідним   напрямком  покращення  навчально-тренувального процесу з футболу та тренування у спортивних секціях, його подальшим розвитком як способу вдосконалення теоретичної  підготовки гравців футбольних  команд.  Адже   тактична  підготовка є не менш важливою, ніж фізична чи  психологічна.  Звичайно,  кожен  етап  підготовки  є важливим не менш, ніж інший, тому що  заняття  з тактичної підготовки слід починати вже маючи хорошу спортивну  форму  та високий рівень фізичної працездатності. Тому процес тренування повинен бути комплексним та включати в себе всі етапи підготовки  футбольних   гравців  та команд  в  цілому.  Гра  у  футбол,  як  і  кожна  спортивна  гра,  це - взаєморозуміння,    взаємопідтримка   та злагодженість дій на футбольному полі. Щоб досягти цих аспектів гри,  і потрібна  тактична підготовка команди.

 Точні передачі м’яча – запорука успішної гри.

Передача м’яча – основний елемент командних тактичних дій. Своєчасні та точні передачі – запорука  злагоджених  та результативних дій на футбольному полі. Тому саме з передач м’яча  необхідно  починати  тактичну  підготовку.  Передачі м’яча діляться: а) в залежності від відстані: короткі, довгі, середні; б) в залежності від траєкторії: високі, низькі, низові, середні; в) в залежності від напряму: поперечні,  продольні, навскісні.

При виконанні передачі м’яча необхідно враховувати:

а) точність виконання;

б) швидкість польоту м’яча;

в) положення партнера на полі;

г) доцільність даної передачі.

Вправи для вдосконалення техніки передачі м’яча.

Вправа 1.  Передача  м’яча на відстані 5 – 7 метрів один від одного із зупинкою м’яча. Спочатку в ходьбі, потім під час бігу.

Вправа 2. Передача м’яча в русі в один дотик на відстані 5 – 7 метрів між партнерами.

Вправа 3. Команда  ділиться  на  2 колони, які стають один навпроти одної на відстані  5 - 6  метрів.  Гравець  виконує  передачу  вперед,  після  чого  забігає і стає в кінець колони навпроти .

Вправа 4. Теж  саме,  але  на  відстані  10 – 12 метрів  (передача  виконується  верхом). Гравець повинен обробити м’яч.

Вправа 5.  Гравці   діляться   по  3  чоловіка  та  стають  по  трикутнику  на  відстані  5 – 6  метрів  один  від  одного.  Кожен  гравець, який  виконує  передачу  партнерові, біжить та займає його місце.

Вправа 6.  Гра  в  квадрат  чотири  проти  2  у  два  дотики  та  чотири  проти  одного в  один  дотик.

Вправа 7.  Передачі  та зупинка  м’яча  на  відстані  15 – 20 метрів  між  партнерами (м’яч  рухається  верхом).

Вправа 8.  Гра  в  футбол  у  2  дотики.

Вправа 9.  Гра  в  футбол  в  1  дотик.

Індивідуальна тактика гри

На  полі  гравець  виконує  багато дій, тож від  кожного з гравців команди залежить кінцевий результат.  Виконати  передачу  чи  обвести  суперника?  Вирішити повинен сам гравець. Як обвести, яким фінтом – знову ж залежить тільки від тебе. Все це елементи індивідуальної  тактики,  якою  повинен  досконало  володіти  кожен  гравець.

Індивідуальна тактика включає в себе такі прийоми:

а) вихід на вільне місце;

б) обведення суперника;

в)  ведення м’яча;

г) виконання обманних рухів.

У футболі вихід на вільне місце є одним з основних  аспектів вдалої гри. Завдяки своїм продуманим діям гравець може звільнитися від опіки захисників та принести користь команді.

Вказівки:

1. Вихід на вільне місце необхідно застосовувати тактично правильно та вміло з користю для команди.

2.  Віддав передачу -  відразу вийди на вільне місце та запропонуй себе партнерові.

3.  Уважно  слідкуй  за переміщенням партнерів на полі, створюй гравцеві, що володіє м’ячем,  можливість для передачі.

4.  Якщо ти володієш м’ячем – своєчасно знайди вільного партнера на полі.

Обведення  суперника – засіб індивідуальної тактики гри, який є одним з вирішальних  елементів  у  сучасному  футболі.  Гравець,  який добре володіє дриблінгом,  становить серйозну небезпеку для суперника.

Вказівки:

1. Перед  виконанням обведення переконайтеся, що це - єдине правильне рішення.

2. Виключте одного або більше суперників з гри за допомогою дриблінгу.

3. Прикривайте м’яч тілом та не втрачайте контроль над ним.

4. Не перетримуйте м’яч, краще знайдіть партнера та віддайте точну передачу.

5. Ніколи  не  виконуйте  обведення, якщо ви останній гравець перед своїми воротами.

Відволікаючі або обманні рухи є технічним та тактичним засобом ведення гри. Обманні  рухи  можуть  бути  як  з  м’ячем,  так  і  без  нього.

Вказівки:

1. Виключіть  із  гри  суперника  та  зробіть  перевагу  своїй  команді.

2. Виконуйте обманні рухи швидко та своєчасно.

3. Намагайтеся  створювати  вільні  зони,  відволікаючи   гравців  команди  суперника.

Системи гри

Гра  у  футбол  бере  свій початок дуже - дуже давно, більше ста років тому.  Спочатку футбол зовсім не був схожий на теперішній. З розвитком суспільства розвивалась і сама гра, змінювались та вдосконалювались системи гри.

На початку розвитку футболу мала широку популярність система гри «П’ять в лінію»( 1+2+3+5).  Вона  використовувалась досить довго, аж поки  було введено правило «поза грою».  Після  цього  ця  система  відійшла  на  другий  план.

Схема гри «5  в  лінію» (2+3+5)

Схема гри «дубль – ве» (3+2+5)

Потім широко використовувалась система «дубль – ве» (1+3+2+5). Ця система характеризувалась  досягненням  певної  рівноваги  між силами захисту та нападу. Крайні  захисники відповідали за крайніх нападників, центральні гравці – за центральних.

Деякі  команди  Європи  відтягли   ще одного футболіста в оборону, з’явилась система «чотирьох захисників» (1+4+2+4). Дана  система  характеризувалася  щільною, насиченою  обороною  та   підключенням крайніх захисників до атакуючих дій. Центральні захисники утворювали грізну силу в штрафній суперника. Гра крайніх нападників також змінилась: у них з’явилось більше варіативності в діях, частіше самі відбирали  м’яч,  працювали  по всьому флангу, брали на себе ініціативу. А також крайніх нападників застосовували в обороні при підключенні крайніх захисників до атаки. Центральні півзахисники займалися організацією  гри  команди.  Один з півзахисників  більше  грав  на  оборону,  інший – на  атаку.

Схема гри «чотирьох захисників»(4+2+4)

Пізніше з’явилася система, яка й зараз широко використовується «1+4+3+3». Ця система  відкрила  нові  можливості  в атаці й гарантувала надійність в обороні. З’явились  гравці,  які  закривають весь фланг, виконуючи роль захисника та півзахисника одночасно.

        Схема гри (4+3+3)

Зараз широко використовуються різні системи, з’являються нові чи змінюються тренерами навіть протягом однієї гри. Широко використовується системи «1+4+4+2»,  «1+4+5+1», у яких гравці діють по-різному протягом гри, крайні півзахисники виконують  роль  нападників,  крайні  захисники  виконують  роль  півзахисників. Також є команди які використовують систему гри з п’ятьма захисниками : (1+5+3+2),(1+5+2+3),(1+5+4+1). При такій побудові гри крайні захисники діють по всьому флангу. Дані схеми гри часто використовується тренерами для збереження рахунку та забезпечення безпеки власним воротам.

Схема гри (4+4+2)

                             

Схема гри (5+2+3)

Схема гри (4+5+1),або (4+3+2+1) з двома атакуючими півзахисниками

                                                    

              

Тактика гри воротаря

Воротар  –  це останній рубіж захисту команди.  Від нього багато в чому залежить результат гри. Тренування воротаря має дуже велике значення для всієї команди. Тактична майстерність воротаря, як і іншого гравця команди, вирішується вмінням прийняти  найбільш  вірне  рішення в різних ігрових ситуаціях: зловити м’яч, який летить  у  ворота,  або  відбити  його,  вийти  з  воріт  або  стояти  на  лінії  воріт.

Вибір  місця  у  воротах  при  ударі  по них – основний  тактичний  навик, яким повинен  досконало  володіти  воротар.  Місце у воротах необхідно вибирати в залежності  від  ігрової  ситуації.  Якщо  удар  по воротах може бути нанесений по центру воріт, то голкіперу слід знаходитися в центрі  воріт. Якщо пробивається штрафний  чи  вільний  удар, то потрібно закрити один з кутів воріт стінкою (який ближче до м’яча)  та  зайняти  місце в іншому куті,  змістившись на крок (в залежності від ігрової ситуації) до центру воріт. У ситуації, коли гравець команди суперника проходить з м’ячем та виходить на ударну позицію, воротарю слід зробити декілька кроків вперед, тим самим зменшивши дистанцію із суперником та скоротити кут обстрілу  воріт.  В  аналогічній ситуації, але коли суперник знаходиться ближче до одного з кутів воріт,  необхідно  зміститися  в  ближній  кут  на  декілька  кроків.

Крім гри на лінії воріт, голкіперам доводиться брати участь і в інших ігрових ситуаціях : виходити на перехоплення м’яча, віддавати передачі, брати участь у комбінаційній  грі.  Але  при  виході з воріт, він повинен чітко контролювати свої дії, адже  помилки  в  подібній ситуації неприпустимі і нерідко закінчуються взяттям власних воріт.

Тактична майстерність воротаря також багато в чому залежить від його вміння керувати  захистом  команди.  Якщо  воротар  добре  розуміє  гру,  він  своєчасно  вступає  в  неї. Також  голкіпер  повинен  керувати  та  підказувати  своїм  захисникам,  як  необхідно  грати,  кого  прикрити  та  вказувати  на  помилки  під  час  гри.

Також   воротар  повинен  вміти  віддавати  точні  та  своєчасні  передачі  партнерам, які  нерідко  можуть  приносити   вдалий  результат.  При  вкиданні  м’яча  партнерові  слід  враховувати  положення,  в  якому  знаходиться  товариш  по  команді. Вкидати м’яч  необхідно  гравцю,  який   знаходиться  без  опіки  суперника ,  так,  щоб  товариш по команді міг спокійно приборкати м’яч. Не слід вкидати м’яч  партнерові, який знаходиться  спиною  до  суперників,  щоб  не  допустити  перехоплення  м’яча.

                              

Тактика гри захисників

Надійна  та злагоджена захисна лінія оборони - запорука успіху та стабільності гри команди. Захисник повинен вміти все на футбольному полі : добре грати головою, вміти передбачати дії суперника, відбирати та перехоплювати м’яч, виконувати точні короткі та довгі передачі партнерам, опікати  гравців-суперників.

Як правило, більшість команд грають маючи в своєму складі  чотири захисники  на  полі,  два  з  яких -  центральні,  два -  крайні.  Їхні  завдання на полі дещо відрізняються.

Центральний  захисник  повинен займати місце в середній зоні перед воротами,  тому що його пряме завдання – протидіяти центральному нападаючому  суперника.  В  ході  гри  центральний  захисник  повинен одночасно  прикривати  гравця  та  закривати зону, куди може потрапити м’яч. Від  гри  двох  центральних  захисників багато в чому залежить кінцевий результат  гри,  тому  необхідно,  щоб  між  ними  постійно  була взаємодія на полі.  Для  кращої  взаємодії  необхідно  визначити  завдання кожного з них на гру.  Часто центральні захисники підключаються до атаки своєї команди, особливо при розіграші стандартних положень, тому що повинні добре діяти в повітрі та в індивідуальній боротьбі. Також центральні захисники можуть підтримувати  атаку  своєї  команди під час гри, але при цьому одному з них краще залишитися біля своїх воріт для їхньої безпеки.

Фланговий захисник або крайній захисник повинен відповідати за безпеку  воріт на своєму фланзі. Коли суперники атакують по твоєму фланзі, необхідно зайняти  таку  позицію,  щоб  можна  було контролювати свого гравця  та вступити в боротьбу за м’яч з іншим суперником. Коли м’яч  знаходиться на протилежному  фланзі,   фланговому  захиснику слід зміститися поближче до своїх воріт так, щоб можна було контролювати свій фланг та підстрахувати центральних захисників. У цих випадках не слід боятися того, що залишаєш далеко за спиною свого гравця, адже при передачі йому з великої відстані захисник  має  час,  щоб  розвернутися  та  приблизиться  до  нього.  Також  у сучасному футболі крайньому захисникові потрібно підтримувати атаку своєї команди,  виконувати точні навісні та прострільні передачі в штрафний майданчик  суперника, підтримувати атаку по всьому флангові так, щоб при втраті м’яча повернутися на своє місце.

У наш час більшість команд віддають перевагу методу зональної гри з елементами  персональної  опіки  гравців. Таку  оборону називають комбінованою. При   комбінованій  обороні  велику  увагу  слід  зосереджувати  на  підтримці  та  підстраховці  партнерів. Коли  твій  партнер  вступає  в  боротьбу  за  м’яч,  необхідно  зайняти  таке  місце,  щоб  мати  можливість зіграти за спиною партнера. У  грі  в  захисті  має  важливе  значення концентрація  уваги  протягом  матчу.  Гравець  захисту  повинен вміти слідкувати за м’ячем та не випускати з поля зору гравця суперника. Гравці оборони  повинні  розміщуватись  по  одній  лінії та вміти своєчасно та злагоджено виходити вперед, залишаючи нападників суперника в положенні «поза грою».

Відбір м’яча – це один з головних тактичних прийомів гри захисника.

Вказівки для відбору м’яча:

 -  захисник  повинен постійно створювати перешкоди супернику, який володіє  ним;

  -  необхідно  атакувати  суперника  в  момент  прийому  м’яча;

  -  при  спробі  відібрати  м’яч  важливо  самому  не  піддатися  на  обманний рух  чи  фінт  суперника;

   -  зустрічати  суперника  необхідно  займаючи  таке положення, щоб  не  дати  можливості  йому  вільно  пройти  на  праву  чи  ліву  сторону;

   -  відтісніть  суперника  від  воріт  якомога далі,  не даючи  йому  зробити точну  небезпечну  передачу  партнерові;

  -  не  давайте  супернику зайняти позицію перед собою, завжди  тримайте його  в  напівоберті;

Важливо маневрувати обороною в залежності від ігрової ситуації. Коли суперник  грає  з  двома  нападниками,  один з яких діє на фланзі, захисники мають правильно розібрати гравців. Один з центральних опікає центрфорварда, один з крайніх -  крайнього нападника. Коли два нападники діють по центру атаки, два центральні захисники опікають їх, один з крайніх підстраховує центральних  захисників, зміщуючись до центральної зони оборони своєї команди. Також часто команди грають із двома крайніми і одним центральним форвардом. У такому випадку крайні захисники опікають крайніх нападників, один  з  центральних  опікає  центрального  нападника,  інший  страхує  його. Вони  можуть  передавати  гравця  між  собою,  міняючись  ролями  на  полі.

                       

                         

                

Тактика гри півзахисників

Півзахист  –  душа  команди. Гравці  захисту діють більше біля своїх воріт, гравці атаки – біля   воріт  противника.  А  от  забезпечує  взаємозв’язок  між  ними  -  півзахист  команди.  Півзахисник  діє  по  всьому  полю,  беручи  участь  як  в  атаці,  так і в обороні власних воріт, що потребує гарної фізичної підготовки. Саме від гри півзахисту залежить характер та якість гри команди. Півзахисники діляться на : крайніх (флангових), центральних, опорних, атакуючих.  Кожен  з  них  виконує  різні,  але   потрібні   функції,  постійно  беручи участь  у  грі.  Їхнє  головне  завдання – виконати  гольову  передачу.

Крайній півзахисник діє по всьому флангові, який він займає. Крайні півзахисники  можуть  мінятися  між  собою  протягом  гри  багато  разів  для того,  щоб  ускладнити  супернику  можливість захисту власних воріт. Також зміну  флангів  можна  робити  тоді,  коли  не  виходить обіграти гравця-суперника на своєму фланзі та щоб заплутати. Фланговий півзахисник при обороні  своїх  воріт  відповідає  за  гравця,  який  діє на його фланзі, або ж за зону, яку займає. Також  він  повинен  підстраховувати  захисника  у  випадку його  підключення  до  атаки.

Гравців  середини  поля   раніше  називали  просто центральними півзахисниками, але зараз їхня класифікація дещо змінилась. У  зв’язку  зі стрімким  розвитком  футболу  їхня  роль  на  полі  в  залежності  від  системи  гри буває  різною.  Але  основне  завдання  всіх  гравців  середньої  лінії – ведення  гри  та  протидія  півзахисту  суперника  в  центрі  поля.

Центральний  півзахисник  займає  місце  в  центрі  поля  та грає як на оборону, так і на атаку. Він  повинен  забезпечити  точними  передачами  гравців своєї команди, відповідаючи за контроль м’яча. Центральний півзахисник повинен насамперед забезпечити  точними   передачами  флангових  гравців  та гравців  нападу. Також він має вести  гру  команди,  змінювати  характер  та  напрямок  атакуючих   дій.   Саме   гравець  центра  поля  обирає  те,  як  буде  виглядати   атака  команди.  Він  сам  вирішує, що йому зробити : віддати передачу,  нанести  удар  по  воротах,  перевести  м’яч  на  фланг, віддати передачу  на  хід  нападаючому . Свої  дії  він  повинен  виконувати  своєчасно  та правильно,  адже  від  цього в більшості випадків залежить результат гри команди.

Опорний  півзахисник  виконує  ті  ж  обов’язки, що  і  центральний,  але  його дії  більше  спрямовані  на  захист  власних  воріт  та  руйнування  атак  суперника. Гравець такого типу повинен обмежувати дії команди суперника всередині  поля  та  намагатися  відібрати  м’яч  для  своєї  команди.

Атакувальний  півзахисник  має  набагато  більше  простору,  ніж  центральний та опорний.  Він  може  діяти  як  в  центральній зоні, так і на фланзі. Його  основне  завдання – загострення  гри  та  організація атакуючих дій команди.

Тактика гри нападників

Тактика  гри нападників направлена на атаку та загрозу воротам суперника.  Головне  завдання  нападників – забивати  м’ячі у ворота суперника. Нападники повинні  постійно  відкриватися та відриватись від опіки, пропонуючи  себе партнерам. Нападники також виконують різні функції на полі та діляться на : центральних, крайніх та  відтягнутих.

Крайні  нападники  атакують  з  флангів  та  повинні постійно загострювати  гру  на   фланзі. Також  вони  повинні  обігрувати  своїх опонентів та вриватися у штрафний майданчик суперника. Нерідко крайні нападники відпрацьовують  в захисті, прикриваючи  гравців  на  своєму  фланзі.  Особливо  при   системі   гри  «4-3-3» крайні  нападники  діють  по  всьому  фланзі,  постійно беручи  участь  у   грі  команди  як  у  нападі,  так  і  в  захисті.  Крайній  нападник повинен володіти гарною швидкістю, дриблінгом та вмінням виконувати  точні  передачі  в  штрафний  майданчик.

Відтягнутий  нападник  виконує  подібні  функції,  але  простір  його  дій  набагато  ширший.  Гравець  такого  плану  діє під центральним  нападником  та  може  зміщуватись   практично   в   будь-яку  зону  атаки  команди.  Він  бере безпосередню участь в атаці команди, постійно відкриваючись та організовуючи гру біля чужих воріт. В обороні своїх воріт він допомагає центральним  півзахисникам.

Центральний  нападник повинен замикати передачі партнерів поблизу воріт суперника. Його ціль – забити м’яч, тож центральному нападнику необхідно  володіти точним та сильним ударом по воротах.   Гра в повітрі також  повинна  бути   відпрацьована  до максимуму, адже  це  дає  команді перевагу та різноплановість у створенні атак. Центрфорвард повинен створювати  моменти  біля  воріт  суперника.  Для  цього  він  повинен  постійно  рухатися  та  змінювати  своє  положення  на полі. Вміння відриватися  від  опіки – одне  з головних  завдань нападника.  Гра у штрафному майданчику суперника є його прямим обов’язком. Центральні нападники відпрацьовують в захисті, створюючи тиск та пресенгують центральних захисників команди суперника. При виконанні стандартних положень нападників використовують як центральних захисників у своїй штрафній зоні.

                                                               Рецензія

У роботі висвітлене питання про основи теоретичної підготовки футбольної команди та індивідуальної тактичної підготовки гравців.

У даній методичній розробці значна увага приділяється особливостям процесу гри та завдань кожного з гравців на футбольному полі. Автор зосереджує увагу на основні напрямки роботи з тактичної підготовки та дає рекомендації щодо вдосконалення навчально – тренувального процесу. Теоретична підготовка необхідна для покращення навчально – тренувального процесу,підняття рівня гри команди та підвищення якості спортивної майстерності гравців.

Рекомендується як методичний матеріал при проведенні занять навчально – тренувального процесу з футболу з футболу та має практичне  використання у роботі викладачів фізичного виховання.

Література

1.  Турченко  С. М.  Фізична  культура  і  здоров’я. Футбол.  –  Кременчук, 2009.

2.  Цирик  Б. Я.  Футбол. Физкультура  и спорт. -  Москва,1999.

3. Харві Д.,Дангуорт Р.,Міллер Д.,Гіффорд К.,Футбол. Повний самоучитель. – Харків,2012.

4.Шаповалов Д.С. Найкращі футболісти світу. – Харків,2010.

5.Фізичне виховання в школах України. №5. – 2010.

6.Дубенчук А.І. Спортивні ігри з м’ячем. – Харків,2006.

7.Лущик  І.В. Уроки фізичної культури. – Харків,2008.