Технологія рівневої диференціації

Технологія рівневої диференціації

         За допомогою вживання технології рівневої диференціації у навчанні на уроках фізкультури можна укріпити здоров'я і розвивати рухову активність учнів. Основнірезультати занять – профілактиказахворюваності у дітей, а такожпідвищенняінтересу до занять фізичнимивправами, можливість кожному реалізуватися, досягатиуспіху. Даний вид технологіїможе бути застосований по наступнихнапрямах:

·         завдання з врахуваннямрівняпідготовки, розвитку, особливостімислення і пізнавальногоінтересу до предмету;

·         облік не лишедосягнутого результату, але і динамікизмінфізичноїпідготовленостіучня;

·         розподілучнів на медичнігрупи з врахуванням стану здоров'я;

·         окремізавдання для учнівспеціальноїмедичноїгрупи;

·         для учнів, звільненихвід занять за станом здоров'я, розроблені і затверджені теми рефератів;

·         залученняучнів на додатковізаняттярізними видами спорту і внутрішньошкільнізмагання;

·         участь обдарованихучніввзмаганняхрізнихрівнів.

         Диференціація навчання (диференційований підхід у навчанні) – це створення всіляких умов навчання для різних шкіл, класів, груп з метою обліку особливостей їх контингенту за допомогою вживання комплексу методичних, педагогічних, психолого-педагогічних і організаційно-управлінських заходів, що забезпечують навчання в гомогенних групах.

         По характернихіндивідуально-психологічнихособливостяхдітей, складовимосновиформуваннягомогеннихгруп, розрізняютьдиференціацію:

·         по віковому складу (шкільнікласи, віковіпаралелі, різновіковігрупи);

·         по статевому признаку (чоловічі, жіночі, змішанікласи, команди, школи).

·         по областіінтересів (гуманітарні, фізико-математичні, хімічні для біологохімічні і іншігрупи, напрями, відділенняшколи).

·         по рівнюрозумовогорозвитку (рівнюдосягнень).

·         по особово-психологічнихтипах (типовімислення, характеру, темпераменту і ін.)

·         по рівнюздоров'я (фізкультурнігрупи, групиослабленогозору, слуху, лікарнянікласи)

·         Якщокожномуучневівідводити час, відповідниййогоособистимздібностям і можливостям, то можназабезпечитигарантованезасвоєння базисного ядра шкільноїпрограми.

Технологія особисто-орієнтованого навчання

Технологія особисто-орієнтованого навчання

         Сучасний урок фізичноїкультури і підвищенняйогоефективностінеможливо без розробкипитанняособово-орієнтованогонавчання. На початку навчального року виявитирівеньфізичноїпідготовленості за допомогоютестів і стан здоров'яучнів(за данимимедичних карт).

         Особистісно-орієнтований і диференційованийпідходиважливі для учнів, як з низькими, так і з високими результатами в областіфізичноїкультури. Низькийрівеньрозвиткуруховихякостей часто буваєоднією з головних причин неуспішностіучнів по фізичнійкультурі, а учням з високимрівнем не цікаво на уроках, розрахованим на середньогоучня. Окрімділенняучнів на основну і підготовчугрупи, майже в кожному класіумовноможнарозділитидітейще на декількагруп (категорій): абсолютно здоровідіти, але що не бажаютьпрацювати; діти, щотимчасовоперейшли в підготовчугрупуіз-за хвороби; погано фізичнорозвиненідіти, якібояться кепкувань, замикаються; добрефізичнорозвиненідіти, якіможутьвтратитибажаннязайматися на уроках, якщоїм буде дуже легко і нецікаво.

         Тому і необхідне диференціювання і завдань, і вмісту, і темпу освоєння програмного матеріалу, і оцінки досягнень. Вміст особово-орієнтованого навчання - це сукупність педагогічних технологій диференційованого навчання руховим діям, розвитку фізичних якостей, формування знань і методичних умінь і технологій управління освітнім процесом, що забезпечують досягнення фізичної досконалості.

         1. Навчанняруховимдіям. Проводиться цілісним методом з подальшоюдиференціацією (виділенням деталей техніки і "розведенням" їх по складності) і даліінтеграцією (об'єднанням) цихчастинрізними способами залежновідрівнятехнічноїпідготовленостіучнів з метою якіснішоговиконаннявправи. Навчанняруховимдіямпередбачаєможливістьвиборуоперацій для вирішення тих абоіншихруховихзавдань. В цьомувипадкукоженученьможеосвоїтируховудію в переважному для ньогоскладіоперацій, що стане основою для формуванняіндивідуального, найефективнішого, стилю діяльності. Учнісильноїгрупи (у серединікласу) освоюютьучбовийматеріал в середньому на два уроки швидше за середніх і слабкихучнів. На уроках учнямдаютьсярізніучбовізавдання: однійгрупі – підготовчіабопідводящівправи, щовиконуються в полегшенихумовах; інший – ускладненіпідводящівправи; третій – дія в цілому, але в полегшеномуваріанті і так далі.Підготовленішідітивиконуютьвправи в умовахзмаганьабоускладненихумовах (вживанняобтяжувань, підвищена опора, різні опори), щозмінюються, а так само для них збільшується число повторень і число проходження кола. Меншпідготовленіучніпрацюють в стандартнихумовах. На уроціобов'язково проводиться індивідуальна робота з тимиучнями, в яких не виходитьвиконаннятієїабоіншоїруховоїдії. Індивідуальна робота з учнями на різнихетапах уроку сприяєзбереженнюфізичного, етичного і соціальногоздоров'яучнів.

         2. Розвиток фізичних якостей. Диференційований розвиток фізичних якостей, в групах різної підготовленості здійснюється з використанням як однакових, так і різних засобів і методів, але величина навантаження повинна плануватися різна, внаслідок чого рівень фізичної учнів повинен покращуватися в порівнянні з вихідним рівнем. Обов'язковий контроль фізичнихнавантажень кожного учня по частотісердечнихскорочень перед початком і післязакінченнязаняття. Для визначенняфункціонального стану учніввпроцесіфізичнихнавантаженьрізного характеру можнавикористовуватипорівняннявеличинизрушень пульсу з характером і величиною навантажень, а також і просліджуватипрудкістьвідновлення пульсу під час відпочинку.

         При проведеннівправ в ігровійабо у формізмаганняслабкихучнівможнарозподіляти по всіх командах і частішепроводитизамінуцихгравців. Продовжуючи таким чином займатися на уроках, цідітинабуваютьупевненості в своїх силах і поступововключаютьсяврегулярнізаняття. На цьомуетапі режим занять для різнихгрупмає бути різним:тренувальним, тонізуючимабощадним.

         3. Диференційоване виставляння відмітки по фізичній і технічній підготовленості учнів. При оцінціфізичноїпідготовленостіучніввраховується як максимальний результат, так і прирістїх результату. При цьомуіндивідуальнідосягнення (тобтоприрістрезультатів) маютьпріоритетнезначення. При виставленнівідмітки по фізичнійкультурівраховувати і теоретичнізнання, і технікувиконанняруховоїдії, і старанність, і умінняздійснюватифізкультурно-оздоровчудіяльність. Уроботіобов'язковозастосовуватиметодизаохочення, словеснісхвалення. Одних дітей треба переконувати у власнихможливостях, заспокоїти, підбадьорити; інших – стримативідзайвогозавзяття; третіх – зацікавити.

Все цеформуєушколярівпозитивневідношення до виконаннязавдань, створює основу для суспільноїактивності. Всівідміткиобов'язковоаргументувати.

         Тимчасовозвільненідіти, віднесені за станом здоров'я до спеціальноїмедичноїгрупимають бути присутніми на уроках: допомагати в підготовціінвентаря, суддівстві. У іграхїмцікавіпосильніролі, в естафетахїхможнапризначитикапітанами команд для організаціїдітей і допомоги з дисципліною, вони можутьвзяти участь в допустимихзавданнях, знайомляться на уроках з теоретичнимивідомостями, з технікоювиконаннядеякихруховихдій, що не вимагають великих енергетичнихвитрат, можутьвиконувативправирекомендованілікарем. Орієнтуватисильнихдітей на те, що вони зобов'язанідопомагатислабким, пропонуватиїмпідготуватислабкішоготовариша до успішноговиконаннявправи і ставитиїм за цевисокуоцінку.

         Всестороннє вивчення школярів, співвідношення різних даних дозволяє виявити причини відставання дітей, встановити головні з цих причин і здійснювати педагогічну дію, засновану на методиці диференційованого навчання. Дана технологіяполегшуєпроцеснавчання, донаміченої мети ученьдійде з поступовимнакопиченням запасу руховихумінь, з яких і формуєтьсяпотрібнадія.

СЦЕНАРІЙ СПОРТИВНОГО СВЯТА

СЦЕНАРІЙ СПОРТИВНОГО СВЯТА

"МАЛІ ОЛІМПІЙСЬКІ ІГРИ"

         Мета: Познайомити дітей із зародженням олімпійського руху, ознайомити з видами спорту, що входили до Стародавніх Олімпійських ігор, удосконалити рухові уміння та фізичні якості. 

         Обладнання:   Фонограмиізгрецькоюмелодією, дитячівеселімелодії, спортивнийінвентар для проведеннязмагань. 

         Ведуча:  Доброго дня усімприсутнім на цьомустадіоні! Сьогодні ми зібралися на спортивне свято «Веселістарти», щобпозмагатися у силі, спритності, винахідливості і просто відпочити. І тому ми помандруємо в часі та поговоримопро історіювиникнення спорту. Ще у стародавнічасиоднією з розваг людей стали заняття спортом, якітакож  слугуваливійськовоюпідготовкоююнаків. Перші у світіОлімпійськіігривідбулися в СтародавнійГреції в Олімпії. У рік, коли проводились Олімпійськіігри, глашатай розносив по містах і селах заклики “Всі до Олімпії”, “Хай переможутьнайсильніші”. На час проведенняОлімпійськихігорзаборонялисьвійниміжворогуючими сторонами. У змаганняммігбрати участь будь-хто з бажаючих. Учасникизмагалисяоголеними. Вони не соромилисясвоготіла так як демонструвалийого красу. У перший день атлети приходили до храму Зевса, якомуприсвячувалисьОлімпійськіігри, запалювалиолімпійськийвогонь і давали клятву змагатисьчесно: «Я буду боротисячесно за моїхбогів, за мою Вітчизну і залишупісля себе добру пам’ять. Я підкорятимуся законам змагань. Клянуся! Клянуся! Клянуся!»

         Давні греки казали: «Хочеш бути гарним – бігай, хочеш бути здоровим – бігай, хочеш бути розумним – бігай!». Тожрозпочинаємо наше свято!
Ведуча:
О спорт, о спорт!
Це просто клас!
Дружітьіз ним завжди.
Здоров’я, юність, силу дасть
І творчоїснаги.
Щоднябігомвизаймайтесь,
Ще й водою обливайтесь.
Збережецевідвсіхбід,
Жити будете сто літ.
Лишпрокинувсь – уставай,
Лініволі не давай,
Хтопочинає день з зарядки,
 У того справивсів порядку!
Друзі! Спортивнезмагання
Починати пора,
Нумо, дружно крикнем всі:
Фізкульт-ура! 

         У змаганняхберуть участь 3 команди: «Чемпіони»;«Олімпійці»; «Мушкетери».

         Привітаймо їх! 

         А підбиватиме підсумки конкурсу – четверта команда, звичайно ж наше шановне, імените жюрі. У них сьогодні нелегке завдання – з спритних, сильних, винахідливих вибрати найсильніших, найспритніших, найвинахідливіших, най-най-най… 

Це: 

А зараз – привітання команд. 

1 учень:Лиш один рецепт на світі 

Всім-усімпідходитьдітям. 

Коли спорт полюбиш – 

Сильним, спритнимбудеш. 

2 учень:Всімвідомо: цечудово, 

Коли кожен з нас здоровий, 

Тільки треба знати, 

Як здоровим стати. 

3 учень:Щоб росли ми вмілими, 

Сильними, сміливими, 

Покажемо, які ми вправні,

Дружно виконаємовправи.

Ведуча:Командипредставлені, жюрітеж. Нагадую, щооцінюватиськонкурсибудуть за швидкість і правильністьвиконаннязавданьпіслякожноїестафети за трибальною шкалою. Командиготові? Розпочинаймо! Але перед початком змагань я б хотілазвернутися до наших вболівальників. У нас працюєнезалежнежюрі, яке слідкуватиме за вболівальниками. Найактивнішівболівальникиотримають нагороди. 

         Отож, вболівайте за своїкоманди! 

·         Естафета «Передача м’яча»

         Командистають один за одним ,першіучасникитримають ракетки з м’ячами. По команді перший учасникбіжить ,тримаючи ракетку з м’ячем, оббігає кеглю і повертається до своєїкомандипередаєестафетунаступномуучаснику і стає в кінець колони.  Естафетатриваєдоти, покипершим не стане учасникякийрозпочинав першим. 

·         «Посадка картоплі»

         Для естафетипотрібнйобручі , маленькі корзинки, м’ячики, абокартопля.Покоманді перший учасникбіжить до обруча залишає всю картоплю (3-5) в обручі і повертається назад передаєестафетунаступномуучаснику.Слідуючийзбирає в обручі всю картоплю і повертається назад передаєестафетунаступномуучаснику.  Виграє та команда, яка перша справиться з завданням,дотримуючисьусіх правил. 

·          «Перенесенням’ячаміж учасниками»

         Участь в ційестафетіберуть по два учасника з кожноїкоманди і тримаючим’ячміж собою(зажатий грудьми) повинні пройти відстань до фішки і повернутися не випустившим’яча. Виграє команда яка перша справилась іззавданням.

·          «Переправа».
    Капітанкоманди повинен переправити свою команду, по одному, на іншу сторону майданчика.Виграє команда яка першоюзакінчилаестафету.

·         Гра «Сніжки»

          Беруть участь всі гравці. На кожну комаду видається по 20 мячиків(пошиті з тканини).По команді учасники починають перекидати м’ячі на майданчик суперника.Гра зупиняється по сигналу.Потім іде підрахунок м’ячиків.Перемагає команда у якої на майданчику залишилося менше м’ячів. 

·         «Естафета з лижами»

         Коженучасникповиненпробігти на лижаж до фішки, повернутись назад і передатиїхнаступномуучасникові. Виграє та команда, хтошвидше і правильнішевиконаєзавдання. 

·         «Перетягування канату»

          Викликаютьсякапітани команд для проведенняжеребкування. Та команда, в жеребок якоїпустий в першомуетапі не приймаєучасті, а змагаютьсядвіінші. Та команда, яка виграєбере участь у другомуетапі. Перемагає та команда, яка виявляєтьсянайсильнішою. Жюрі, відповідно, виставляєоцінкикожній з команд. 

·         «М’яч у ворота»

         По команді учасник  веде м’яч вокругфлашків біля останнього зупиняє і виконує удар по воротах,які знаходяться на відстані 5м..Потім передає пас наступному ігроку, а сам біжить і стає в кінець колони.Перемагає команда яка перша закінчила і більше разів попала у ворота.
Ведуча.  Це остання естафета. Поки жюрі підраховує кількість балів наших учасників, ми підведемо підсумки на кращого вболівальника.

         А тепер, надаємо слово жюрі.

Ну от і все, звучить свисток, 

Змаганнязакінчилось. 

Виходятьпереможці на місток. 

Вітайтеїх – ось наша сила! 

Перемогла команда   _____________________ 

         Давайте привітаємоїхбурхливимиоплесками!

         От і закінчилось  наше свято  «Веселістарти». Всімбажаюміцногоздоров’я, удачі, наполегливості і терпіння! До побачення! Дякуємо за увагу!

Методи

Методи

Фронтальний метод полягає в тому, що всі учні класу одержують одне завдання і вони виконують його одночасно під наглядом вчителя.

Позмінний метод полягає в тому, що учнів поділяють на зміни, які по черзі виконують вправи. Наприклад, такий метод використовую при виконанні нормативу „згинання і розгинання рук в упорі лежачи,“  „вис на зігнутих руках,“ де потрібне чітке виконання вимог.

Потоковий метод забезпечує виконання вправи учнями по черзі один за одним, тобто потоком. Наприклад, опірні стрибки, стрибки у довжину з міcця

та з розбігу, у висоту.

     При груповому методіучнів об’єдную в групи за рівнем фізичної підготовленості. Кожна група самостійно займається окремою вправою, яка потребує досить багато часу для вивчення. Роботою кожного відділення керує командир, він же забезпечує допомогу, виконує страховку. Після виконання першого завдання відділення, по команді вчителя змінюють місце занять. Інколи використовують декілька варіантів групового методу організації учнів.

       При одному варіанті кожне відділення проходить на протязі уроку всі етапи занять. При другому – виконує одне-два завдання, а на наступних уроках – інші. Груповий метод дозволяє дати всім учням різноманітні завдання, але й потребує підготовки активу учнів, здатного керувати відділенням, страхувати і допомагати при розучуванні вправ. Груповий метод частіше використовую при удосконаленні рухових дій і навиків.

     При коловому методітренування учнів також поділяю на групи. Кількість їх залежить від кількості місць занять, станцій. Стараюсь складати такий комплекс вправ, який би забезпечив послідовне навантаження на всі групи мускулів. Скільки в комплексі вправ, стільки ж і станцій. На кожній станції учні виконують певну вправу або кілька вправ. Потім за сигналом учні переходять на інше місце занять.

     Цей метод дає змогу підвищити моторику, щільність уроку, розвивати фізичні якості, самостійність учнів. Колове тренування чергую з іншими видами занять.

Індивідуальний метод і метод змагання тісно переплетені один з одним.

     В своїй роботі намагаюсь практикувати нестандартні уроки, наприклад: урок-змагання, урок-спортивна вікторина із застосуванням теоретичних і практичних знань по темі „Спортивні ігри,” уроки-конкурси (Додаток).

      Індивідуальний метод, часто використовую для дітей, які мають спеціальну медичну та підготовчу групу, а також для дітей після перенесених захворювань.

      Також, для спеціальної медичної використовую ігровий метод начання, використовую рухливі ігри.

Ігрові технології

Ігрові технології

         Практика показує,вживання ігровихтехнологій з врахуваннямвіковихособливостей не втрачаєактуальності. Кожному вікувідповідаєсвійнабірігор, хочабувають і виключення. Ігроватехнологія є унікальною формою вчення, яка дозволяєзробитизвичайний урок цікавим і увлекательним.

         Ігровадіяльність на уроках фізичноїкультуризаймаєважливемісце в освітньомупроцесі. Цінністьігровоїдіяльностіполягає в тому, що вона враховуєпедагогічну для психологотипу природу дитяти, відповідаєйого потребам і інтересам. Граформуєтиповінавикисоціальноїповедінки, специфічнісистемицінностей, орієнтацію на групові і індивідуальнідії, розвиваєстереотипиповедінки в людських общностях.

         Ігровадіяльність на уроках в школідаєможливістьпідвищити в учнівінтерес до учбових занять. Дозволяєзасвоїтибільшукількістьінформації, заснованої на прикладах конкретноїдіяльності, щомоделюється в грі, допомагаєдітям в процесігринавчитисяприймативідповідальнірішення в складнихситуаціях.

         Використанняігрових форм занять веде до підвищеннятворчогопотенціалуучнів і до глибшого, осмисленого і швидкогоосвоєнняматеріалу. Ігровіформироботи в учбовомупроцесіможуть нести ряд функцій:навчальна;виховна;коректувально-розвивальна;психотехнічна;комунікативна;розважальна;релаксаційна.

         Прискорення темпу сучасногожиття ставить завданняактивнішевикористовуватигру для вихованняпідростаючогопокоління. Зараз зрозуміло, щоігринеобхідні для забезпеченнягармонійногопоєднаннярозумових, фізичних і емоційнихнавантажень, загальногокомфортного стану.

         Особливу увагу слід приділяти рухливим іграм в початковій і середній ланці, оскільки в цьому віці закладаються основи ігрової діяльності, направлені на вдосконалення ігрових умінь і технико-тактічніх взаємодій, необхідних при подальшому вивченні і опануванні спортивних ігор. І, звичайно, рухливіігри, це прекрасна база по розвиткуруховихздібностей і умінь.

         У модулі програми «Легка атлетика» використовуються рухливі ігри, направлені на закріплення і вдосконалення навиків бігу, стрибків і метань, на розвиток швидкісних, швидкісно-силових здібностей, здібностей орієнтування в просторі і тому подібне

         У модуліпрограми «Спортивніігри» - ігри і естафети на опанування тактико-технічнихнавиківспортивнихігор, щовивчаються. У модулі «Гімнастика» - рухливіігри з елементамиєдиноборств.

         Через особливостідітей не всякугруможнавикористовувати, необхідновраховуватирівеньтрудностігри і складністьїї у взаємодіїгравців. Гра буде цікава, якщо доступна і зрозуміла. Для цьогоможнавикористовуватирізніваріантиоднієїгри, якіпередбачаютьзбереженняїї правил і уміньдітей з врахуваннямїхвіку і індивідуальнихособливостей.

         Для того, щобгра приносила користь, необхіднопродумуватиїї до дрібниць. Строго дотримувати правила гри, технікубезпеки, як для тих, щограють, так і для спостерігають за грою. Ігри з дидактичною спрямованістюучатьдітейоб'єднуватирухи і отримані на заняттях і в повсякденномужиттізнання, факти, систематизуючиїх в єдинеціліснеуявлення про навколишнюдійсність.

         Вимоги до відборуігорнаступні:

·         граповинна даватиновіпоняття;

·         у гріповиннірозвиватисяздібності правильно оцінюватипросторові і тимчасовістосунки, швидкореагувати на часто змінну обстановку;

·         дидактичний і руховийвмістгри повинен відповідатиособливостямпрограмногоматеріалу;

·         міраскладностігриповиннавідповідатизасвоєнимумінням і навичкам.

Приорганізації і проведеннігринеобхіднодотримуватисянаступних правил:

·         простота і доступність правил;

·         кожне дитя має бути активнимучасникомгри;

·         виключитищонайменшуможливістьризику, загрозиздоров'юдітей;

·         безпекавикористовуваногоінвентаря;

·         гра не повинна принижуватигідності тих, щограють.

Сила

Сила

         Сила - цездатністьлюдинипереборюватизовнішнійопірабопротидіятийому за допомогоюм'язів. У фізіологіїпід силою м'язіврозуміють те максимальненапруженням'язів, яке вони здатнірозвинути. Чим більшийопірздатнаподолатилюдина, тим вона сильніша (абсолютна сила людини).

         Відносна сила - цекількістьабсолютноїсили, щоприпадає на 1 кг маси. Чим більшесилиприпадає на 1 кг маситіла, тимлегшейогопереміщувати в просторіабоутримувати в певнійпозі ("хрест" на кільцях).

         Швидкісна сила - цездатність з якомогабільшоюшвидкістюдолатипомірнийопір (біг на короткідистанції).

         Вибухова сила - цездатністьпроявитиякнайбільшезусилля за якомогакоротший час (стрибки, метання, удар убоксі).

                   Статична сила - проявнапруженням'язів без переміщеннятіла (тримання ваги).

         Динамічна сила - подолання опору супроводжуєтьсяпереміщеннямтіла (елементиборотьби).

         Для підлітковоговікупропонуюдинамічнісиловівправи з невеликими обтяженнями, лазіння по канату, піднімання та перенесеннявантажу, метаннягранати, штовхання ядра та ін. У 15-16 років активно формую силовувитривалість, пропонуювправи з обтяженням, широко використовуютьтренажери, елементиборотьби. Під час урокусиловівправипотрібно виконуватипісляшвидкісних, перед вправами на розвитоквитривалості. 

Методиповторнихі динамічнихзусильзастосовуюіз метою розвиткусили. Силовівправи з малим та середнімобтяженнямритмічноповторюю. Повтореннявиконанихвправсприяєрозвитковісили та силовоївитривалості, за великоїшвидкостівиконання - розвиткушвидкісноїсили. Оптимальним для розвиткусили є повтореннявправабовиконаннясеріївправ з інтервалом для відпочинку 2 хв і пульсом 105-115 уд./хв.

Засобирозвиткусили

1) вправи з використанняммасивласноготіла (підтягування, віджимання, присідання, стрибкитощо); 

2) вправи з використанняммасипредметів (штанга, гирі,гантелі, набивнім'ячітощо); 

3) вправи з використанням опору (опір партнера, самоопір, опіреластичнихматеріалів, опірнавколишньогосередовищатощо); 

4)вправи на силових тренажерах; 

5) ізометричнівправи (відсутнямеханічна робота).

Заборонено під час виконаннясиловихвправ

а) до занять приступати без розминки; 

б) використовуватимаксимальніобтяження; 

в) зловживатиглибокимиприсіданнями; 

г) зловживатистрибками з великоївисоти; 

ґ) зловживатитривалиминапруженнями; 

д) виконувативправи, яківимагають великого силового опору, особливо іззатримкоюдихання.

Переліквправ на розвитоксили: 

1.                Динамометрія (ручна, станова). 

2.                Стрибок у довжину з місця; стрибокугору. 

3.                Метання набивного м'яча 1-2 кг, двома руками з-за голови, в положеннісидячи, ноги нарізно. 

4.                Підтягування у висі (хлопці), підтягування у висілежачи (дівчата). 

5.                Згинання та розгинання рук в упорі, лежачи на підлозі. 

6.                Вис на зігнутих руках. 

7.                Комплексна силовавправа. 

8.                Підніманнятулуба в сід з положення, лежачи на спині, ноги закріплені (піднімання в сід за 1 хв) 

9.                Присідання на одній та двох ногах.

Розвиток швидкості рухової реакції

Розвитокшвидкостіруховоїреакції

         Руховареакція - цевідповідь на раптовоз'являється сигнал певнимирухамичидіями. Розрізняють час реакції на сенсорніподразники і час реакціїрозумовихпроцесів. Але, так як може бути не тільки один, а декількаодночаснихабопослідовнихподразників, і, отже, одна абокількаможливихреакцій, то розрізняють час простої та складноїреакції. Складніреакції, в свою чергу, поділяються на реакціївибору і реакції на рухомийоб'єкт.
         Швидкість рухової реакції має велике прикладне значення практично для будь-якої професійної діяльності, пов'язаної з виконанням будь-яких рухових дій. Уходівирішення таких професійнихзавданьзустрічаютьсявипадки, коли потрібновідповідати на будь-який сигнал з мінімальноюзатримкою часу. Сучасні технічні системи, операторська діяльність, наприклад, нерідко висувають високі вимоги до швидкості реагування. Швидкістьреакціїмаєвеликезначення і для різнихєдиноборств, використовуваних в прикладнійпідготовцівійськовослужбовців, співробітниківправоохороннихорганів, різних служб охорони. В умовахпоєдинкуможе бути однеабодекількаодночаснихабопослідовнихдій противника, відповідь на них вимагаємиттєвоїзахисту, відходувід удару абозахоплення, швидкогопереміщення на вигіднупозицію, невловимихвідповіднихударів і т. п. Дослідженняпоказують, що і в спринтерськомубігу, тобто, у бігу з максимальноюшвидкістю, перевагумаютьтіспортсмени, у кого вищешвидкістьреакції і рухливістьнервовихпроцесів.

         Упростоїруховоїреакціївиділяють два основнихїїкомпоненти:
         1. Латентний (запізнюється), обумовленийзатримками, щонакопичуються на всіхрівняхорганізаціїруховихдій в ЦНС. Латентний час простоїруховоїреакції практично не піддаєтьсятренуванню, не пов'язанозі спортивною майстерністю і не можеприйматися за характеристику швидкостілюдини.
         2. Моторний, за рахуноквдосконаленняякого, восновному, і відбуваєтьсяскорочення часу реагування.

Для простихреакційхарактернийзначний перенос швидкості: тренування в різнихшвидкіснихвправахпокращуєшвидкістьпростоїреакції, а люди, швидкореагують в одних ситуаціях, будутьшвидкореагувати і в інших.

         При виконаннінапруженоїм'язовоїроботи у добре тренованих до неї людей спостерігаєтьсявкорочення часу простоїруховоїреакції і підвищеннязбудливостінервово-м'язовогоапарату.

         Післяінтенсивноїкороткочасноїм'язовоїроботиможевідбуватисязменшення часу реакції і за рахунокослабленнягальмівнихпроцесів, у зв'язку з перезбудженням ЦНС. Такий стан, як правило, супроводжуєтьсяпорушеннямтонкихруховихдиференціювань і знижуєефективністьвиконуваноїроботи.

         У побуті, спортивної та професійноїдіяльності у багатьохвипадках не виникаєнеобхідностіспеціальноготренуванняшвидкостіпростийруховоїреакції. Для їївдосконаленнябуваєдосить того поліпшення часу реакції, яка відбувається шляхом переносу при тренуваннівшвидкіснихвправах. Особливуцінність в цьомувідношенніпредставляютьрухливі та спортивніігри.

         Для цілеспрямованогорозвиткушвидкостіпростоїруховоїреакціїнайбільшефективніповторний, розчленований і сенсорнийметоди.
Повторний метод полягаєв максимально швидкому повторному виконаннітренованихрухів по сигналу. Тривалість таких вправ не повиннаперевищувати 4-5 секунд. Рекомендуєтьсявиконувати 3-6 повтореньтренованихвправ у 2-3 серіях.

         Розчленований метод зводиться до аналітичноїтренуванні в полегшенихумовахшвидкостіреакції і швидкостінаступнихрухів. Наприклад, при вдосконаленні старту в спринтерськомубігу, можливанаступна схема використаннярозчленованого методу тренуванняшвидкостіреакції на стартовий сигнал:

         1. Спочаткувиконуєтьсябігзі старту під команду з контролем часу в полегшенихумовах (зіспеціальних колодок, підухилабо за допомогою тяги розтягнутого вперед гумового амортизатора).

         2. Потімвиконуєтьсябігзі старту на 10-20 м самостійно, без команди, але з контролем часу бігу, длявідпрацювання стартового прискорення.

         3. На закінченнявиконуєтьсягруповий старт на 20-50 м, реагуючи з руху одного з учасниківзабігу. «Лідер» міняється по черзі в кожному забігу.
         Сенсорний метод заснований на тісномузв'язкуміжшвидкістюреакції та здатність до розрізненнямікроінтервалов часу. Цей метод направлений на розвитокздатностірозрізнятивідрізки часу порядку десятих і, навіть, сотихчастоксекунди. Тренування по цьому методу підрозділяється на три етапи:
         1. На першомуетапізаймаютьсявиконуютьруховезавдання з максимальною швидкістю. Післякожноїспробикерівникповідомляє час виконаннявправи.

         2. На другомуетапіповторюєтьсявиконанняпервісногоруховогозавдання, але займаютьсясамостійнооцінюють по своїхвідчуттівшвидкістьйогореалізації, а потімпорівнюютьсвоїоцінки з реальним часом виконаннявправи. Постійнезіставленнясвоїхвідчуттів з дійсним часом виконаннявправудосконалюєточністьсприйняття часу.

         3. На третьомуетапіпропонуєтьсявиконуватизавдання з різною, заздалегідьвизначеноюшвидкістю. Результат контролюється і порівнюється. При цьомувідбуваєтьсянавчаннявільномууправліннюшвидкістюреагування.
         Складністьрозчленованого і сенсорного методівтренуванняшвидкостіреакціїполягає в тому, що для їхреалізаціїнеобхідніпевнітехнічнізасоби: електроннісекундоміри з автоматичною реєстрацією початку і кінцявиконаннязавданняпід команду і без команди.

         У повсякденномужиттічастіше доводиться стикатисязіскладнимиреакціями, дляреалізаціїякихнеобхідно:

1. Адекватно оцінитиситуацію.

2. Прийнятинеобхіднеруховерішення.

3. Оптимально виконатицерішення. При цьомунеобхіднопам'ятати, щочим
більшемаєтьсяваріантіввирішенняруховоїзадачі, тимбільше утруднено прийняттярішення і триваліша час реагування. Найбільшістотнезменшення часу складноїреакціїспостерігається при вдосконаленніїї моторного компонента.
         Зіншого боку, чимменшважким і більшавтоматизованим є само тренируемую рух, тимменшунапругу при йогореалізаціївідчуваєнервова система, коротшереакція і швидшевідповідьдія. Відпрацьовуючитехнікуспортивнихабопрофесійнихдій у різних «стандартних» ситуаціях, Ви якраз і вирішуєте проблему прискоренняоцінкиситуації та прийняттярішення.

         Гіпоксія, а такожсильне і триваленервовенапруженняможутьпризвести до збільшення часу складноїреакції. Підвпливомстомленняпогіршується і точністьм'язово-суглобовогопочуття.

         Складніреакції на рухомийоб'єкт (РДО) зустрічаються не тільки в спортивнихіграх, єдиноборствах, стрільбі по рухомихмішенях, але й у багатьох видах професійноїдіяльності. Час реакціїможескладативід 0,25 до 3,0-4,0 секунд. На сенсорну фазу йдеприблизно 0,05 секунди.

         Значить, основнезначення для швидкостіреагуваннямаютьздатністьпобачитипереміщається з високоюшвидкістюоб'єкт і моторна фаза реакції. На це і повинна бути спрямованатренування.

         Для тренуваннявикористовуютьвправи з реакцією на рухомийоб'єкт. У тих випадках, коли об'єктзафіксованийпоглядом уже до початку руху, час реагуваннясуттєвозменшується. Тренувальнівимогиповинніпостійноускладнюватися:

         1. Поступовимзбільшеннямшвидкостіпереміщення.

         2. Раптовістюпоявиоб'єкта.

         3. Скороченнямдистанціїреагування. Точністьреакції на рухомийоб'єктудосконалюєтьсяпаралельно з розвиткомшвидкостіреагування.
         Для розвиткушвидкостіреакції на рухомийоб'єктможнавикористовуватирухливіігри з невеликим (наприклад, з тенісним) м'ячем і спортивніігри, але основнимизасобамитренування таки є вправи, специфічні для кожного конкретного виду професійної (абоспортивної) діяльності.
         Розвиток і вдосконаленняреакціївиборупов'язане з прийняттямнеобхідногоруховогорішення з кількохможливихваріантів. Складністьздійсненняреакціївиборузалежитьвідрізноманітностіможливої ​​зміни обстановки. Наприклад, в рукопашнійсутичці супротивник можеатакувати будь-якою рукою або ногою в найнесподіванішоюпослідовності. Аналогічнаситуаціяможескластися і при атакуючихдіях у волейболі, футболі та в іншихіграх.

         При тренуванніреакціївиборунеобхіднойти по шляху поступовогозбільшення числа можливихваріантівзміни обстановки.
У рядівипадківвелику роль у скороченні часу складноїруховоїреакціїграє фактор передбаченняситуації (це так звана антиципирующую реакція).Досягаєтьсятакепередбаченняподій і випередженнядій противника тим, щодосвідчениймайстер-професіоналреагує не тільки на сам рух, але і на підготовчідії до нього. Можливоце тому, що в кожному русі є двіфази:

         1. Позно-тонічнавиражається в важковловиме для дилетанта змініпози і перерозподілім'язового тонусу атакуючим.

         2. Моторна, абовласнерух.

         Досвідченімайстри в єдиноборствах, спортивнихіграх, а також в деяких видах професійноїдіяльності, вміютьреагувативже на першу, підготовчу фазу руху. У бойових і спортивнихєдиноборствахцим, наприклад, можнапояснитивідхідвідударівсупротивника на ближній і середнійдистанції, тобто, тоді, коли сам час удару менше часу прийняттязахисту.

         Для вдосконалення антиципирующую реакціїспочаткунеобхідновчитисяреагувати на свідомоутріруемую напарником першу, підготовчу фазу руху, і поступовотренувативиконаннявправи максимально швидко.